Вогняний хаос, бунт у Монреалі та божевільний тур Guns N' Roses і Metallica

34 роки тому, 1992 рік, Олімпійський стадіон у Монреалі (Канада) перетворився на епіцентр найнеймовірнішого та найруйнівнішого шоу за всю історію світової стадіонної музики. Того дня в рамках легендарного спільного туру Stadium Tour на одну сцену мали вийти два беззаперечні титани важкої сцени — Guns N' Roses і Metallica.

Обидва гурти перебували на абсолютному піку своєї світової слави та популярності: Metallica підкорювала планету своїм тріумфальним альбомом The Black Album, а Guns N' Roses гриміли масштабною дилогією Use Your Illusion. На розігріві у гігантів виступав гурт Faith No More, а трибуни чаші стадіону вщерть заповнили понад 53 000 фанатів, які розраховували стати свідками найбільшого свята гітарної музики. Проте цей вечір назавжди увійшов у літопис року зовсім не завдяки віртуозним соло, а через ланцюг катастрофічних подій, що перетворили концерт на абсолютний кошмар.

Першою на масштабну сцену вийшла Metallica, задавши неймовірний градус напруги. Виступ гурту був бездоганним, проте на шостій композиції сет-листа, під час виконання культового треку Fade to Black, сталася фатальна помилка. Через збій у роботі та координації важкої піротехніки вокаліст і гітарист Джеймс Гетфілд випадково опинився прямо над місцем потужного вибуху, ступивши в зону пострілу піротехнічного стовпа відкритого полум'я висотою понад три метри. Фронтмен отримав тяжкі опіки другого та третього ступеня рук, кистей, обличчя та спини. Музиканти — Ларс Ульріх, Кірк Гемметт і Джейсон Ньюстед — миттєво зупинили гру, чесно пояснили шокованій публіці трагічність ситуації, і Джеймс Гетфілд був екстрено госпіталізований. Глядачі поставилися до скасування сету з повним розумінням, згуртувавшись в очікуванні виходу Guns N' Roses, які мали врятувати становище.

Однак замість цього послідувала виснажлива двогодинна пауза. Напружена й задушлива атмосфера стадіону підігрівалася алкоголем, поки глядачі поступово втрачали терпіння. Коли Guns N' Roses нарешті з'явилися на сцені, шоу з перших секунд пішло не за планом. Вокаліст Ексл Роуз був вкрай збуджений, постійно висловлював невдоволення звуковим моніторингом і скаржився на проблеми зі зв'язками. Виконавши всього близько дев'яти пісень і відігравши скромні 55 хвилин, Ексл Роуз кинув мікрофон на сцену, зробив різку заяву і остаточно пішов у гримерку. Гітарист Слеш, бас-гітарист Дафф Маккаган і решта учасників гурту були змушені прослідувати за ним, а над стадіоном увімкнули повне освітлення, ознаменувавши передчасний кінець шоу.

Розчарування та образа 50-тисячної аудиторії миттєво переросли в чисту лють. Розігріті алкоголем фанати почали влаштовувати погром прямо на арені: спалювати мерчендайз, виривати крісла, трощити обладнання і руйнувати елементи сцени. Незабаром епіцентр бунту перемістився на вулиці Монреаля, де натовп із кількох тисяч людей вступав у сутички з поліцією, перевертав і підпалював машини, розбивав вітрини та зносив ліхтарні стовпи. Загальний збиток стадіону та міському майну склав майже 500 000 доларів, а для придушення безладів спецназу довелося застосувати сльозогінний газ.

Цей вечір закріпив за Guns N' Roses репутацію найбільш скандального і непередбачуваного гурту планети, принісши їм довічний бан на виступи на Олімпійському стадіоні в Монреалі. У той же час Metallica продемонструвала феноменальний професіоналізм: уже через кілька тижнів Джеймс Гетфілд повернувся на сцену з забинтованою рукою як вокаліст, поки на гітарі його заміняв Джон Маршалл із гурту Metal Church. Пізніше гурт повернувся до Монреаля з безкоштовними і знижковими концертами, щоб загладити провину перед шанувальниками. Монреальський концерт 1992 року став найзнаменитішим прикладом того, наскільки диким, небезпечним і неконтрольованим може бути справжній рок-н-рол.