Гітари PRS - любов у міліметрах або один день на заводі Paul Reed Smith (Частина 2)

Гітари PRS - любов у міліметрах або один день на заводі Paul Reed Smith (Частина 2)

У цій статті я спробую розповісти свої враження та деякі факти про виробництво гітар PRS - безпосередньо від моменту, коли є тільки дерево, до моменту отримання готового продукту - нової гітари PRS.  

Як я вже зазначив у минулій статті , все дерево на завод PRS надходить з усіх куточків планети. Це спеціальні склади з деревиною, які розкидані по всій планеті, дорогі породи дерева та рідкісні, як-от Black Limba, Koa, Hormigo, Brazilian Rosewood, Sapele, Tulip, Blackwood, Snakewood... їх дуже багато, мабуть, усіх не перелічити, вони вже є відбірним деревом на самих цих складах, тому PRS після їх отримання просто забезпечує їх збереження до моменту замовлення цього дерева в гітару. Звісно, найчастіше це PRS Private Stock, але іноді деякі породи доступні для видань PRS Wood Library .

Рідкісне дерево зберігається в кімнаті "PRS Vault" - це як кабінет із поличками, в якому температура і вологість, як у найкращих домах Парижа. Решта дерева знаходиться внизу на заводі або в спеціальних закритих камерах (переважно махагоні, якого найбільше), а кленові топи - звичайні, 10 топ, топи класу Artist Grade та Artist Quilt - зберігаються на окремій поличці в кімнаті Wood Library Room. Топи розділяються на West Coast та East Coast, вони дуже схожі між собою, і звук у них однаковий, проте якщо ви шукаєте екстраординарний топ, який не просто з прямими лініями, а з чимось таким, - це, швидше за все, буде West Coast. East Coast часто має перехресний малюнок типу клітинки або прямий рівний, тут кожен обирає на свій смак, іноді East Coast та West Coast неможливо відрізнити за малюнком. 

Найчастіше питання, яке мені ставлять - чим відрізняється 10 топ від не 10 топ та Artist? Відповідаю - відмінність у красі топа та його ціні))) Поділ на класи топа відбувається, коли дерево надходить на завод - non-10 top не потрібно бути семи п'ядей у лобі - вони не мають ідеально рівного малюнка топа, швидше за все, мають "плями", можуть бути хвилястими в одному місці і прямими в іншому - такі топи коштують найменше на Core Models. 10 Top - це коли немає плям на топі, він більш-менш рівний. Artist Grade Top можливий тільки на замовленнях Artist Package та Wood Library - це найкрасивіші ідеально рівні топи, а якщо не рівні, то екстраординарні, зі своєрідним малюнком. Ну і Private Stock, звісно, ви можете замовити будь-який вид топа. Так я собі замовив PS у вигляді водоспаду чи сонця, кому як зручніше його називати... і його знайшли! Вибір топа на заводі - досить суб'єктивний момент, тому іноді 10 TOP не виглядає як 10 топ, а non-10 top може виглядати навіть крутіше, ніж 10 топ. Поклавши руку на серце, чесно скажу, що насамперед це все ж таки маркетинг і краса. Коли не було серії Artist Package, ПРС відбирали шикарні 10 TOP, як зараз AP і 10 топ усе рідше зустрічаються такими шикарними. Один майстер порахує топ як 10 топ, а другий - як Artist Grade... загалом, так чи інакше, ці поділи йдуть відразу після прибуття дерева на завод, і ставляться відповідні маркування на деревині - East Coast (червоні та сині смужки) & West Coast (червона смужка). 

Робота над гітарою починається з грифа. Як пояснив мені Тім, це пов'язано з тим, що гриф робиться довше за деку: на гриф може піти понад місяць, а то й два, тоді як дека зазвичай займає 2-3 тижні. Візьмемо два варіанти грифа - ті, що робляться для S2 серії та CE24, і для всіх Core Models. Грифи всіх S2 та CE24 робляться з 3 шматків клена або махагоні, дивлячись яка модель (п'ята, гриф, голова) + "вуха", частина, на якій знаходяться кілки. Грифи всіх Core Models робляться з одного шматка дерева + "вуха". Гриф робиться на прецизійних верстатах з ЧПК, проте шліфування всіх грифів проводиться вручну, тільки нещодавно PRS придбали шліфувальний верстат, і то він наполовину ручний. Це мене здивувало, і це факт: досі гітари PRS робляться далеко не повністю бездушними машинами, 50% роботи робиться людськими руками. Основа грифа, коли вона склеєна, вже має жолоб для анкера, анкер пресується зверху спеціальною планкою, яка більша за розмір жолоба, включно з анкером, тому що планка просідає з часом, і ось цю планку вже впресовують, вона довго лежить, і тільки потім зверху клеять накладку на гриф. Накладка грифа має вифрезеровані дірки для пташок, і окрема людина на кожному грифі збирає цю мозаїку - особисто бачили, сидить людина і шукає потрібну частину пташки, і вставляє її у відповідний отвір у накладці грифа. Дуже скрупульозна робота. Видів матеріалів для пташок і самих форм пташок просто безліч. Вони в принципі майже всі представлені на сайті PRS у розділі Private Stock Birds.

Ось так, якщо коротко, виглядає життєвий цикл виробництва грифів PRS

Коли гриф готовий або майже готовий, починається робота над декою гітари. Спочатку з кленової заготовки обрізається по формі потрібної моделі профіль гітари.

Далі клен приклеюють до квадратного шматка махагоні і це все кладуть під прес.

Потім через кілька днів цей "бутерброд" вже йде на верстат. Далі робота робиться на верстаті з ЧПК - дека вкладається на робочий стіл верстата, і завдяки програмі шпиндель фрезерного верстата робить свою роботу і фрезерує топ, виїмки під усі потенціометри, дірки під звукознімачі, бридж і т.д., потім дека перевертається і фрезерується зад для електроніки під бекплейтом.

Цікаво, що кленові топи дуже товсті, реально товщиною з деку з махагоні, але після фрезерування ми бачимо, що від нього залишається реально половина, у склейці два шари майже однакові, відходів дуже багато.

Наступне шліфування топа робиться вручну, особливо останні доведення до ідеалу. Я був шокований, коли дізнався, що PRS тільки нещодавно купили верстат для шліфування, і то він частково навіть ручний, ось так от ручками все, навіть на верстаті. 

Ось такою дека виходить навіть після цього шліфувального верстата, а потім все вручну зчісується і полірується. 

З поліруванням топа цікава історія, знову ж таки від Тіма. Розповідає: "Я тут працюю вже з кінця 80-х, і кілька років тому мені самому захотілося спробувати взяти участь безпосередньо у виготовленні гітари. Я подумав, що найпростіше і найбезневинніше - це шліфування топа руками. Я попросив Пола Майлза показати мені, як це робиться, і попросив наждачку та інструменти для шліфування. Витратив пів дня на те, щоб ідеально вилизати гітару, щоб не було жодної нерівності та шорсткості, загалом все зробив як потрібно і, на мій погляд, навіть ідеально. Я приніс деку Полу, той подивився на неї і через кілька секунд розпиляв навпіл і мовчки викинув у відходи. Я просто стояв у шоці. Я запитав чому, що не так??? Пол взяв половину вже розпиляної деки і показав мені косяк: виявилося, що я біля бриджу і біля кріплення до грифа перестарався і сточив на міліметр або навіть менше - сточив зайвого, а це означає, що якщо в одній частині гітари помилка на міліметр або навіть його десяту частину, то з іншого боку гітари, вгорі грифа, ця похибка на кінцевому етапі буде набагато більшою, і це буде брак. Після цього я не брався за жоден процес у виробництві".   

 

Ми пішли далі... цікавий процес свердління отворів для дротів всередині - все робиться так швидко, є спеціальні напрямні кутники з отворами, які встановлюються в потрібному місці проводки електроніки - один рух рукою зі свердлом - бжжик - і всередині деки, о диво, з'явилися рівні отвори, що ведуть, наприклад, від дірок звукознімачів до задньої панелі під некплейтом з потенціометрами. Хлопець з таким ентузіазмом це показував, що ось у мене і народилася назва цієї великої статті :) Один зайвий міліметр вдавити, і свердло просвердлить деку наскрізь, і вся робота до цього - коту під хвіст... такі справи... дуже важливо нічого не напортачити!    

До речі, смішна історія! Підходимо ми до спресованих, але ще не оброблених дек, і бачимо, що між кожним цим "бутербродом" лежить ось така деревинка

Тім запитує: "знаєш, що це?" і відразу жартує: "ні, це не інопланетянин" ))) 

Потім він пояснює, що ця деревинка закладається між склеєними деками для того, щоб вони не деформувалися після клею і від фізичних властивостей дерева, тобто виглядає це так: махагоні + клен - вставка - махагоні + топ-вставка... цим набиті полиці перед верстатом.    

Після того, як готовий гриф і дека - їх склеюють (якщо це модель із вклеєним грифом) і віддають у цех фарбування, де працюють хлопці в спеціальних захисних костюмах.

Після фарбування гітару шліфують вручну кілька разів, покривають лаком і знову шліфують... і так кілька разів.

Ніхто з відомих виробників, той же Gibson, не робить такого, там один раз пофарбували - покрили лаком - і все. Тут і фішка у PRS, чого я не знав: у цьому шліфуванні, і фініші, і лаку. Взагалі багато цікавого я ще дізнався.

Ось 10 фактів, які ви навряд чи знали і навряд чи знайдете в інтернеті ще де-небудь: 

1. Зараз PRS не роблять порожнини або дірки (як Gibson) у гітарах Core Models (США). Ні в одній із солід-баді гітар, тільки семі-холоу і холоубаді, звісно. Раніше робили, але в кількох виданнях SC250 і SC245. При цьому вони залишаються легкими, що означає дуже якісне відібране дерево на деці.
2. Звукознімачі для Core Models роблять на цьому ж заводі, бачив, як все мотає верстат, дуже круто. З цими звукознімачами в основному працюють жінки, потрібні тонкі пальці і частина ручної роботи, як завжди, присутня...

3. Вся фурнітура Core Models замовна, за кресленнями Пола Ріда Сміта на замовлення, в основному Gotoh, але якщо ви захочете знайти Gotoh такий, як у ПРС, то, звичайно, не знайдете, Gotoh не має права продавати фурнітуру PRS під своїм іменем. Так що просто аутсорсинг.  

4. В основному PRS використовують лади Dunlop за своїми кресленнями, так само як і у випадках із фурнітурою, ви не знайдете у продажу цих ладів, тому що навіть за моделями у ПРС відрізняється сплав металу, його креслення і т.д. 
5. Те, що я писав вище - є очевидні зовнішні відмінності кленових топів: якщо ви бачите незвичайні смуги, рівні широкі, або з загином, екстраординарні - це швидше за все West Coast Maple, якщо ви бачите більш клітчасту структуру топа - це East Coast Maple

6. Цікаву історію розповів мені Тім. Коли PRS судилися з Gibson через синглкати і програли, Пол прийшов до Тіма (головний менеджер з продажу, з яким власне ми провели чудовий день) і сказав: "бери камеру, пішли знімати відео, чим відрізняється наш синглкат від LP Gibson". Той не був оператором)) Вони зайшли в кімнату, де лежав новий Gibson LP Custom, незайманий кастом-шоп за 6 тисяч баксів. Пол попросив увімкнути камеру і почати запис, він взяв і розпиляв нафіг обидві гітари, показавши їхню структуру зсередини. Цей матеріал був врахований в апеляції і допоміг виграти суд, бо гітари абсолютно різні )) Зокрема, ці порожнини, дірки в деяких моделях, склейка, її якість, розташування електроніки, потенціометрів, тип бриджу і його будова тощо – все відрізнялося. Але крім усього іншого, PRS – це колектив, захоплений і закоханий у свій процес і свої гітари, свою роботу, а не Gibson, який просто виїжджає на своєму імені. Так, вони робили раніше хороші гітари, але їхній час минув, вони перестали стежити за якістю, а почали думати тільки про прибуток. Ось так і вийшло...
7. Назви кольорів для гітар народжуються на місці прямо на заводі, наприклад Eriza Verde - ім'я працівника (мексиканець, я його бачив)), Angry Larry - колір названий на честь Ларрі, який працював на заводі, і коли він злився з будь-якої причини – він дуже сильно червонів, аж до бурякового кольору, власне, колір уже недоступний, але багато хто його знає))) тощо.
8. Улюблена модель Пола – McCarty Doublecut, особисто запитав його про це. До того ж, як сказали хлопці стосовно мого наступного питання про улюблене дерево, – "He's mahagony guy". Однак у колекції Пола є all rosewood neck і навіть all ebony neck. Може собі дозволити :) 

9. Існує понад 100 видів пташок на PRS, які поділяються на звичайні на вигляд, маленькі, більші, old school, ювілейні (10, 20, 30 anniversary), і за матеріалом, з якого зроблені – абалон, замінник кістки, всі можливі камені тощо. А складаються вони на грифі по частинах, як мозаїка. Дуже тонка копітка робота на кожному грифі.   

10. Пол грає в гурті, власне називається він так само Paul Reed Smith, і цього ж дня за випадковим збігом обставин ми були запрошені на перші місця на концерт Пола в його місті. Я придбав обидва альбоми Пола на пам'ять, дуже якісне музло, раджу послухати!

На цій ноті, і так Вам поки що багато інфи для засвоєння, тому поки що закінчу. У наступній статті розповім більше про виробництво Hollowbody гітар, про доведення пофарбованих гітар до ідеалу, встановлення звукознімачів, тести тощо. Залишайтеся з нами, підписуйтесь, якщо хочете підтримати наш розвиток – купуйте у нас PRS за хорошими цінами :)