Секрети старіння гітар: Директор Gibson Mark Agnesi пояснює різницю між "релік" та автентичним старінням

Придбання справжнього вінтажного інструменту рівня легендарного 1959 Les Paul залишається недосяжною мрією для більшості гітаристів, якщо тільки не йдеться про колекціонерів рівня Joe Bonamassa.

Однак директор з розвитку бренду Gibson Mark Agnesi переконаний: штучно зістарені гітари відкривають доступ до специфікацій старої школи та вінтажних відчуттів від гри без необхідності віддавати астрономічні суми.

"Я постійно бачу суперечки в коментарях з приводу — терпіти не можу цей термін — 'релікових' гітар. Ми в Gibson не займаємося штучним пошкодженням (relic'ing). Ми зістарюємо гітари (aging) і намагаємося довести їх до конкретних зразків, що зустрічаються в реальному житті. Адже навіть ідеально збережена гітара, що пролежала в кейсі 60 років, все одно вкривається мікротріщинами лаку," — ділиться Mark Agnesi у подкасті Inside The Noise з генеральним директором Guitar Center Gabe Dalporto.

У чому ж ключова різниця? Якщо традиційний реліквінг (relic'ing) полягає у штучному нанесенні глибоких подряпин, сколів та потертостей для створення ефекту заграного інструменту, то процес старіння (aging) будується на детальному вивченні реальних історичних зразків. Головна мета — передати весь досвід володіння вінтажним інструментом, а не просто надати йому косметичного зносу.

Як зазначає Mark Agnesi, завдання полягає в тому, щоб відтворити те саме емоційне відчуття, яке відчуваєш, тримаючи в руках оригінальний 1959 Les Paul вартістю 700 000 доларів:

"Майже ніхто не може дозволити собі оригінал 1959 року. Що ж зробити, щоб дати максимальній кількості людей можливість відкрити кейс і вимовити: 'Вау!'? Саме цим і займається підрозділ Gibson Custom Shop, а особливо гітари, що створюються в майстерні Murphy Lab."

Лабораторія Murphy Lab, офіційно запущена в 2019 році, використовує та вдосконалює технології, розроблені гітарним майстром Tom Murphy, який присвятив цьому напрямку все життя. Завданням підрозділу є естетичне і точне старіння кожного інструменту з повним збереженням зовнішнього вигляду та відчуттів оригінальної епохи.

Mark Agnesi згадує період своєї роботи в легендарному лос-анджелеському магазині Norman's Rare Guitars, підкреслюючи, наскільки близько сучасним технологіям вдалося підібратися до вінтажних оригіналів:

"У магазин часто приходили гітаристи з питаннями, і власник Norm завжди відповідав: 'Купуючи сучасний перевипуск, ви отримуєте 90% того самого звуку і відчуттів, а за решту 10% платите величезні гроші за вінтаж'. Через три роки моєї роботи там цей розрив скоротився до 95%. Але саме останні 5% і створюють ту саму магію."

Сьогодні, завдяки скануванню деталей та глибоким дослідженням, цей розрив скорочується з кожним роком:

"Ми доходимо до найменших нюансів. Я впевнений, настане момент, коли покупка оригіналу стане виключно питанням колекціонування. Я знаю, що знайдуться люди, яким не сподобається моя думка, адже володіння оригіналом з 1950-х має свою ауру. Але чи є той інструмент кращим за характеристиками? Вирішувати гітаристу. Особисто я абсолютно щасливий грати на своїх гітарах із серії Murphy Lab."