Тед Агілар: «Сьогоднішній метал втратив індивідуальність — багато гуртів звучать однаково»

Гітарист Death Angel пояснив, чому сучасна метал-сцена переживає кризу впізнаваності, попри неймовірний рівень музикантів

Гітарист Death Angel Тед Агілар вважає, що однією з головних проблем сучасної метал-сцени стала втрата унікального звучання. На його думку, сьогоднішні музиканти володіють феноменальною технікою, проте багатьом колективам не вистачає власної музичної особистості, яка дозволяла б миттєво впізнавати їх серед сотень інших гуртів.

У новому інтерв'ю для Pipeman музикант поділився своїми роздумами про розвиток жанру і порівняв нинішнє покоління метал-гуртів із класичною епохою треш-металу, коли кожна команда мала власний впізнаваний почерк.

За словами Агілара, він не критикує сучасні колективи як такі. Навпаки, він визнає, що сьогодні метал-сцена залишається активною і продовжує розвиватися завдяки величезній кількості нових гуртів.

«У мене немає нічого проти сучасних метал-команд. Більше того, чудово, що їх так багато. Можливо, іноді навіть занадто багато. Сцена стала дуже насиченою. Але саме ці гурти продовжують підтримувати жанр і несуть факел метал-музики далі», — зазначив музикант.

Тим не менш, саме велика кількість схожих колективів, на думку Агілара, створює серйозну проблему.

«Я виріс в епоху, коли треш-метал був дійсно різноманітним. Anthrax звучали зовсім інакше, ніж Overkill. Death Angel відрізнялися від Testament. У кожного гурту був свій характер, своє обличчя і власний підхід до музики».

Кожен гурт мав своє звучання

Гітарист підкреслює, що попри приналежність до одного жанру, колективи минулих десятиліть зберігали яскраву індивідуальність.

«Так, усі вони грали треш-метал. Звісно, більшість музикантів надихалися рухом New Wave Of British Heavy Metal, панк-роком і, безумовно, Metallica. Практично всі відчували вплив Metallica і Exodus, оскільки саме вони були серед головних рушіїв жанру».

Однак, за словами Агілара, тоді музиканти не прагнули копіювати один одного.

«Усі хотіли зберегти ту саму агресію і енергію, але виражали її по-своєму. Кожен шукав власний стиль».

Як приклад він наводить вокалістів відомих гуртів.

«Візьмемо, наприклад, вокаліста Death Angel Марка Осегеду. Він зовсім не схожий на Чака Біллі з Testament. . Чак Біллі, своєю чергою, не звучить як Шон Кілліан з Vio-Lence. І ніхто з них не схожий на Стіва “Зетро” Соузу, який довгий час був голосом Exodus».

Проблема не в таланті — музиканти стали неймовірно сильними

При цьому Агілар підкреслює, що мова зовсім не йде про брак майстерності.

Навпаки, на його думку, сучасні виконавці досягли рівня, який значно перевершує можливості багатьох музикантів його покоління.

«Моя претензія до сучасного металу полягає тільки в одному, і це виключно моя особиста думка, а не нападка на будь-які гурти: я просто перестав розрізняти, хто є хто».

Він продовжує:

«Сьогодні в металі грає величезна кількість фантастичних музикантів. Чесно кажучи, багато хто з них здатний залишити нас далеко позаду. Вони неймовірно талановиті».

Раніше музиканти розвивалися разом, а тепер частіше окремо

Однією з ключових відмінностей сучасної сцени Агілар вважає спосіб навчання і формування музикантів.

У минулому учасники гурту росли як колектив, опановуючи інструменти і створюючи музику разом.

«Тоді все відбувалося інакше. Ви збиралися гуртом і разом вчилися грати. Репетирували, виконували кавери, писали власні пісні. Усі проходили цей шлях спільно».

Сьогодні ситуація змінилася.

«Зараз існує величезна кількість приголомшливих музикантів, і я ще раз підкреслюю — це не критика. Вони дійсно неймовірні. Іноді дивишся і думаєш: що ж вони таке п'ють, що здатні грати на такому рівні?»

На думку Агілара, важливу роль відіграли інтернет і цифрові платформи.

«З'явилися YouTube, блогери, інфлюенсери і маса навчальних матеріалів. В результаті багато музикантів розвиваються самостійно і досягають дуже високого рівня ще до того, як починають грати в гурті».

Живу взаємодію неможливо замінити технологіями

Попри всі переваги сучасних технологій, Агілар переконаний, що ніщо не здатне замінити живе спілкування між музикантами.

«Є дещо особливе в тому, коли люди перебувають в одній кімнаті, вчаться один в одного і обмінюються ідеями».

Він вважає, що багато сучасних виконавців настільки звикли працювати поодинці, що їм буває складно знаходити спільну мову з іншими музикантами.

«Коли людина занадто довго займається самостійно, вона може втратити навичку взаємодії з колективом. Іноді стає важко відчути іншого музиканта і налаштуватися на одну хвилю».

Чому стара школа досі залишається особливою

Згадуючи часи становлення треш-металу, Агілар підкреслює, що саме спільна робота формувала унікальне звучання гуртів.

«Тоді все відбувалося максимально природно. Ви збиралися в кімнаті, грали разом, потім розходилися по домівках і продовжували займатися самостійно. Після цього поверталися на репетицію і говорили: "Хлопці, у мене з'явилася нова ідея". І далі ви розвивали її вже всім гуртом».

На його думку, саме такий підхід створював справжню музичну хімію.

Технології допомагають, але не замінюють людський зв'язок

Гітарист визнає, що сучасні технології відкривають величезні можливості для творчості.

«У будь-якої ситуації є свої плюси і мінуси. Як і в усьому в житті».

Сьогодні музиканти можуть записувати рифи вдома, відправляти їх колегам через інтернет, спільно працювати над композиціями на відстані і навіть записувати матеріал віддалено.

«Тепер можна придумати риф, відправити його іншій людині, вона вивчить партію, і ви зможете працювати далі практично не зустрічаючись особисто».

Однак, на думку Агілара, це не повинно повністю замінювати традиційний процес створення музики.

«Все одно необхідно збиратися разом в одному приміщенні. Існує особлива синергія, яка з'являється тільки при живому спілкуванні».

Він пояснює, що особистий контакт дозволяє краще розуміти один одного.

«Коли ти бачиш обличчя людини, розумієш його реакцію на музику, чуєш його ідеї, спостерігаєш за його емоціями, виникають зовсім інші відчуття. Навіть суперечки і розбіжності стають частиною творчого процесу».

Для Теда Агілара саме ця людська енергія і взаємне натхнення залишаються тим елементом, який допоміг класичним метал-гуртам створити власне неповторне звучання і залишити помітний слід в історії важкої музики.