Історія створення підсилювача Marshall Billie Joe Armstrong: перший іменний апарат бренду за 14 років

Кожен, хто чує культову фразу "Do you have the time to listen to me whine?", миттєво впізнає фірмовий щільний гітарний звук Біллі Джо Армстронга з палм-м'ютом на модифікованому Marshall. За останні 30 років дебютний мажорний альбом гурту Green Day під назвою Dookie став не просто культурним феноменом, а й еталоном гітарного тону.

Еталонне рок-звучання від продюсера Роба Кавалло ідеально злилося з потужними та щільними пауер-акордами гітариста Green Day, породивши один з найбільш впізнаваних і улюблених тонів у сучасній історії.

Тому недивно, що Біллі Джо Армстронг і компанія Marshall об'єднали зусилля, щоб відтворити цей легендарний звук у кастомному іменному ламповому підсилювачі ручної збірки — 1959BJA Billie Joe Armstrong Artist Signature, що отримав забарвлення в стилі знаменитого стратокастера гітариста на прізвисько Blue.

Дивовижно тут інше — чому це зайняло стільки часу. Після довгих років застою і завдяки новим інвестиціям у процвітаючий підрозділ домашнього аудіо, компанія Marshall ніби переживає друге народження. Стеф Картер (директор з культурного маркетингу) і Джон Магілл (директор з досліджень і розробок підсилювачів) розповідають, як створювався перший за довгий час іменний гітарний підсилювач бренду.

Це перший іменний підсилювач Marshall за 14 років. Чому саме зараз?

Картер: Усе почалося, коли Біллі Джо Армстронг брав участь у нашій рекламній кампанії навушників Monitor. Під тими дописами було повно коментарів на кшталт: "Це круто, а де ж підсилювач з альбому Dookie?" Ми вирішили розвинути цю ідею.

Ми подумали: «Що може бути краще для перезапуску лінійки іменного обладнання, ніж цей апарат?» Про цей підсилювач постійно говорять у найрізноманітніших контекстах, а сам гурт пройшов шлях від локальної панк-рок-банди до світових легенд.

Враховуючи таку велику перерву з моменту випуску останньої підписної моделі, чи довелося заново вибудовувати всю інфраструктуру?

Магілл: Так, багато фахівців, які раніше займалися подібними проєктами, на той момент уже пішли з компанії. Усе доводилося створювати з нуля.

Нам потрібно було зрозуміти: «Як це робилося раніше?» і «Як організувати процес так, щоб випустити по-справжньому крутий продукт, задовольнити всіх покупців і зробити це ефективно за часом і силами?» Завдання було не з легких!

З чого почався процес проєктування? Ви взяли за основу якусь серійну модель чи класичну платформу Plexi?

Магілл: Ми почали зі схем і фотографій, які надіслала команда Біллі Джо Армстронга — важливо було врахувати кожну дрібницю, включаючи певні конденсатори.

Ми знали, що один з оригінальних апаратів музиканта заснований не на сучасних схемах ручного монтажу, а на старому перевипуску SLP, зібраному на друкованій платі ST1. Нам потрібно було з'ясувати, наскільки це критично для звуку. Тому ми зібрали дослідний зразок за такою ж технологією і порівняли його.

Потім з'явився третій варіант з деякими змінами в модифікаціях; ми виготовили всі версії та надіслали їх на оцінку Біллі Джо.

Якщо порівняти нутрощі оригіналу та нової моделі пліч-о-пліч, вони виглядатимуть однаково?

Магілл: Ні, такого завдання не стояло. Безумовно, один з оригінальних підсилювачів Біллі Джо базується на тій самій платі ST1. Але за звучанням команда віддала перевагу варіанту ручного монтажу (handwired), а не старій друкованій платі, що нам тільки на руку, адже це ближче до нашого поточного виробництва.

Ми могли піти будь-яким шляхом, але вибір на користь ручної збірки виявився очевидним, тож всередині наш підсилювач виглядає навіть акуратніше, ніж у самого Біллі Джо! У результаті ми отримали виріб найвищої якості британської збірки з традиційним монтажем, який повністю передає характер оригінального звуку.

Скільки ітерацій довелося пройти?

Магілл: Спочатку був грубий прототип, потім три різні робочі варіанти, а коли ми обрали фінальну версію, почалася підготовка до серійного виробництва. Ми впоралися досить швидко — вклалися приблизно в три-чотири місяці.

Картер: Усе пройшло легко. Музиканти одразу загорілися цією ідеєю. Ніхто і ніколи раніше не випускав офіційну версію такого апарату з їхнього схвалення.

Ми відібрали трьох фіналістів, щоб вони самі вирішили: чи збирати пристрій вручну, чи взяти за основу плату на кшталт 2203. Коли ми надіслали їм усі три зразки, вони встромилися в модель ручної збірки і одразу сказали: "Це той самий звук".

Вони послухали інші варіанти, повернулися до першого, порівняли його зі сценічним ригом у режимі A/B і заявили: "Ми хочемо це у свій сетап, звучить краще".

Для нас було величезним успіхом не тільки швидко розробити проєкт, а й почути від їхньої команди, що цей підсилювач, можливо, навіть перевершує головний сценічний апарат Біллі Джо. Це був чудовий старт.

Що можна сказати про модифікації порівняно з класичною схемою?

Магілл: За основу було взято класичну модель 1959 без майстер-гучності (Non-Master Volume) — дуже гучний і часом важко керований Marshall. Модифікація перетворює його на апарат з майстер-гучністю (Master Volume), як це робили гітаристи ще з 70-х років.

Це крок у бік лінійки 2203: замість двох каналів, які можна змішувати, з'являється одна ручка гейну і одна ручка майстер-гучності.

Крім цього, модифікація додає більше гейну і змінює фільтрацію, завдяки чому звук стає масштабнішим, яскравішим і динамічнішим порівняно зі стандартними майстровими моделями Marshall.

Які відгуки ви отримали від самого Біллі Джо?

Картер: У січні ми привезли підсилювач до нього, щоб зняти відео, і це було приголомшливо. Він приніс цілу колекцію гітар, включаючи один зі своїх Les Paul Junior (здається, кастомний 56-го року) і ту саму стратокастер-гітару Blue.

Його гітарний технік Хенс Бушер налаштовував апаратуру і грав на ній, а потім повернувся до всіх і запитав: "Звучить чудово. Хто хоче пограти на його гітарах і підсилювачах?" Я одразу визвався: "Я хочу!" Перше, що я зіграв — риф Green Day, і подумав: "Звучить точнісінько як Green Day!"

Трохи пізніше підійшов сам Біллі Джо, підключився, вдягнув гітару і заграв When I Come Around. Він одразу вимовив: "Ось це той самий звук". Він був у захваті, і ми виконали завдання на всі сто. Це саме той самий фірмовий тон, особливо в поєднанні з його технікою гри на синій гітарі. Це неймовірно.

Приємно бачити, як Marshall повертає колишні позиції. Як відчуття від роботи над проєктом?

Картер: Це приголомшливо. Ми зсередини знаємо силу нашого бренду і свій потенціал. Здорово реалізувати задумане на практиці. За останні два-три роки після створення корпорації Marshall Group ми зробили величезний ривок, і це тільки початок.

Магілл: Приємно торкатися історичних моментів музики, створювати те, що приводить гітаристську спільноту в захват і дозволяє людям торкнутися легенди. А модифікувати підсилювачі — це взагалі чистий кайф! Ми маємо намір рухатися далі.

Що чекає на лінійку іменних підсилювачів далі? Очевидно, будуть новинки?

Картер: Думаю, на цьому поки все.

Магілл: Здається, у Стефа вже готовий цілий список завдань для мене!

Картер: У нас попереду багато цікавих планів. Любов до бренду величезна, і чим активніше ми підтримуємо музикантів, тим частіше нам кажуть: "Гей, у мене є ось така штука" або "А що щодо цього підсилювача з моєї колекції?"

Попереду маса захопливого. Мені залишилося тільки довести Джона до легкого інфаркту розміром цього списку завдань, а потім ми покажемо світу нові божевільні розробки.

Це дорога модель ручної британської збірки. Чи планується більш доступна версія?

Картер: Можливо… а можливо, і ні!

Хіба у цього підсилювача є ще якісь приховані таланти, крім звуку Dookie?

Картер: Коли ми знімали відео з Біллі Джо, ми показали підсилювач Робу Кавалло. Історично той самий модифікований Marshall для альбому Dookie записувався у студії Роба, і цей апарат досі у нього.

Ми усвідомили приголомшливу річ: Роб Кавалло використовував цей легендарний тон практично на кожному альбомі у своїй кар'єрі. Тож це не тільки звук Green Day — це може бути звук My Chemical Romance, Paramore, Goo Goo Dolls або Linkin Park. Це неймовірно універсальний гітарний підсилювач сам по собі.